В Київському гуртожитку замерзають діти і педагоги
SOS! SOS! SOS!
У гуртожитку замерзають діти й педагоги! Кицька не витримала холоду!
Погодні умови в Києві, як і по всій Україні, такі, що, як кажуть, «хороший господар і собаку на вулицю не вижене». Статистика про померлих від холоду – як скупі зведення з фронтів. Здебільшого гинуть люди, які з тих чи інших причин опинилися на вулиці. Тим більш страшно, коли майже в центрі столиці замерзають люди в будинку!
Київська спеціальна школа соціальної реабілітації (за адресою: м. Київ, вул.. Білицька, 13-а) знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Протягом останніх шести років школа не функціонує (офіційно її закрито на ремонт, а фактично – вона просто не працює), хоча керівництво школи й бухгалтерія знаходяться на своїх робочих місцях, вчасно отримуючи зарплатню. У виробничих майстернях школи й інших її приміщеннях працює багато фірм, цехів, фірмочок (деякі з них – лише вночі). Але це – тема для іншої розмови.
Є при школі так званий гуртожиток, у якому раніше проживали співробітники школи. Двоє з них прописані в цьому гуртожитку понад 40 років (Корзюковій Д.Д. – майже 80 років), ще одна родина – вихователь школи-інтернату № 5 (Наталя Лейковська) з неповнолітньою дитиною (10-річний хлопчик постійно хворіє) – близько 20 років. Окрім того, в гуртожитку мешкають: сім’я педагогів (заселена майже 5 років тому за розпорядженням ГУОН м. Києва) – Наталя Плохотнюк, педагог Київського Палацу дітей та юнацтва з 30-річним стажем та її донька-студентка, вихователь столичного дитсадка й ще одна сім'я. Всі інші мешканці гкртожитку, рятуючись від нелюдських знущань, знайшли собі інше тимчасово житло. Залишилися лише ті, кому на даний момент нікуди звідси виселитися.
Багато років мешканці гуртожитку, які платять чималі гроші за проживання, електроенергію та водопостачання, не можуть добитися від бухгалтерії закладу жодної довідки (ні про те, що вони там проживають, ні про оплату, тому всім їм, окрім тих, хто має постійну прописку, доводиться платити двічі: в гуртожитку й за місцем основної реєстрації).
Людей попереджали про те, що вони мали виселитися з гуртожитку до 1.10.11. Але вони не мають куди йти. Особливо Наталя Лейковська з дитиною та Дар’я Корзюкова, які не мають іншого житла. А у Наталі Плохотнюк 1 грудня в результаті підпалу дощенту згоріла квартира, в яку вони мали переселитися (встигли зробити ремонт і перевезти речі).
На звернення в усі інстанції, мешканці гуртожитку отримують дивну відповідь: «це приміщення не має статусу гуртожитку». Виявляється, вони багато років жили «ніде»? Директор школи запропонував Наталі Лейковській з дитиною та Дар’ї Корзюковій, переселитися до котельні (без кухні, з трубами, котлами тощо). Стара людина здалася – все одно скоро помирати!
Гуртожиток, де проживають 12 людей, відключили від опалення й водопостачання. А нашу кімнату – ще в листопаді й від електропостачання (маємо борг за один місяць). Ми спимо, закутавшись у кілька спальників. Цієї ночі температура повітря в кімнаті опустилася до -6 градусів. І якби не собака й кішка, які зігрівають нас, навряд чи ми б дожили до ранку. А сьогодні, 31 січня, нам відключили електроплиту. Мало того, що не буде де навіть приготувати їсти, а ще й неможливо буде хоч трохи обігрітися.
Йде війна за виживання! Ми розуміємо, що там, де пахнуть великі гроші, ні про що людське не може бути й мови. Але ж ми люди! І хочемо жити!.
Допоможіть хоча б примусом, керосинкою або буржуйкою! Повірте, ми виживемо!
Наталя Плохотнюк
093-672-78-32